Майстерність і професіоналізм майбутнього лікаря базуються на професійних компетенціях, які містять теоретичні знання, практичні вміння та комунікативні навички.
Набути цей унікальний досвід впродовж навчання в низькостресовому для студентів та безпечному для пацієнтів середовищі можливо тільки в умовах симуляційного тренінгу.
Максимально наблизити лікарів – інтернів спеціальності медицина невідкладних станів до їхнього майбутнього робочого місця – таке завдання поставив перед майбутніми колегами доцент кафедри медицини катастроф та військової медицини Олег Льовкін, організувавши тренінг з невідкладних станів у салоні реанімобіля.
Оснащений за всіма вимогами спеціалізований автомобіль експертного класу для надання невідкладної медичної допомоги та транспортування пацієнтів у критичному стані – одна з навчальних локацій майбутніх медиків у Міжкафедральному тренінговому центрі. Наразі він прислужився лікарям – інтернам, які цьогоріч завершують дворічний цикл підготовки і завтра, ймовірно, рятуватимуть потерпілих саме на таких колесах.
«Практичне заняття ми побудували в салоні реанімобіля, - розповів Олег Анатолійович, - наші здобувачі цієї спеціальності готуються працювати лікарями на «швидкій», або у приймальних відділеннях лікарняних закладів, тобто, матимуть справу зі складними випадками у пацієнтів, де реакція з їх порятунку має бути миттєвою і рішення треба буде приймати невідкладно. Усі вісім членів команди упродовж чотиригодинного тренінгу відпрацювали ряд навичок, які раніше проходили у тренувальному класі Міжкафедрального тренінгового центру, а тепер закріпили в реанімобілі.
Демонстрували проведення розширеної серцево–легеневої реанімації з використанням манекену, який є в автомобілі. Використовували додаткове оснащення: дефібрилятор, апарат штучної вентиляції легень, прилади моніторування критичного стану пацієнта - електрокардіограф, тонометр, глюкометр, пульсоксиметр та іншу апаратуру.
Кожен з присутніх на занятті мав змогу повторити усі маніпуляції стільки разів, скільки потрібно, щоб вони стали автоматичними. Проаналізували алгоритм надання допомоги потерпілому, який потрапив у критичну ситуацію, відпрацювали також збір анамнезу, особливості спілкування з пацієнтом в салоні, проведення первинного і вторинного його огляду, моніторування стану. Заняття відбулося динамічно, всі отримали задоволення від злагодженої роботи в команді».